27-річний нацгвардієць з Кривого Рогу Василь Параніч — один з 75 звільнених з полону під час обміну 31 травня 2024 року. Його дружина Катерина розповіла Суспільному: 747 днів чекала на повернення чоловіка, виходила на мітинги. У полон Василь потрапив 16 травня 2022 року, коли разом з побратимами виходив з “Азовсталі”.
Жінка сказала: про те, що в Україні буде черговий обмін, дізналась із соціальних мереж.
“В інтернеті почали писати, що 75 сімей сьогодні стануть щасливими. Десь близько дванадцятої години, як виявилось, наших хлопців обміняли. І десь біля 13-ої мені зателефонував невідомий номер. Я натиснула кнопку і коли почула, що мій чоловік на рідній землі, то спочатку не повірила. В мене шок такий був. Я була готова верещати на всю квартиру. Бо чотири місяці зовсім ніяких обмінів не було. Росія увесь час їх зривала. Я постійно була на заспокійливих”, — розповіла Катерина.
Вона зазначила, що впродовж двох років дізнавалася про чоловіка від його побратимів, яких звільняли. Ті розповідали, що він тримається завдяки тому, що знає: вдома на нього чекає родина. Він не падав духом, чекав своєї черги і жив надією, що також повернеться додому.
Дітям Катерина про полон їхнього тата не говорила.
Василь Параніч (у червоному) з дітьми. Особистий архів Катерини Параніч
“Я їм казала, що тато на війні, і його так довго немає, бо він іде пішки. Не могла їм сказати, де він насправді. Доньці дев’ять років — вона вже все розуміє. А чотирірчному синові я не могла пояснити. Діти дуже тяжко переживали відсутність Васі. Коли я вже після звільнення обійняла його, то зрозуміла: це все для нашої сім’ї закінчилося. Нарешті отой радісний момент, який я щодня уявляла перед тим, як заснути”, — сказала жінка.
Катерина зазначила: у полоні здоров`я чоловіка значно погіршилося. До того ж, ще під час перебування “Азовсталі” він отримав поранення спини, про яке їй не сказав. Нині йому потрібно зробити декілька операцій.
Василь наразі лікується, поруч з ним — дружина та діти, до яких він потроху звикає після двох років полону. Зі слів Каті, оловік став цінувати кожен момент з родиною. Після повернення додому він мріє зміцнити здоров’я та побачитись з друзями.
