Нашої Батьківщини більше немає, тільки в пам’яті та в кіно!
Полі засійте! Нагодуйте старих людей!
Дітей від раку, с#ки, вилікуйте!
Дороги зробіть, достатньо хрестів!
І світло у селищах, у містах увімкніть.
Пишатися над миром, не війною,
Культурою, а не армією баранів,
Щасливою, а не злиденною країною,
Де брешуть безбожно сволоти з екрану.
Автор невідомий
Тут і так суцільні муки,
Хоч сьогодні вмирай.
Нехай зітхнуть ці суки,
Ну а ми, звичайно, до раю,
Потрапимо, як за путівкою,
Так наш головний обіцяв.
Мильте, громадяни, мотузки,
Тихо і не верещачи!
Всеодно, всенародно!
Що нам райська палітурка?
Ми підемо куди завгодно,
Якщо Батьківщина пошле.
Хоч до Аллаха, хоч на плаху,
Хоч на початок усіх почав.
Нас давно послали … (на три літери. — ред),
Якщо хтось не помічав.
Сергій Шнуров
Не те щоб сумно, але якось сумно,
Радянський Союз — він гримів спочатку…
Тепер читаю я сайти, і бачу,
Ніщо в цьому світі не стає ближчим…
Народ все біснує, і чарівника чекає,
Який чарівною ним палицею махне,
І стане все разом, як у казці, та тільки…
Безкоштовне якщо — так воно в мишоловці.
Ніканора
Хто в Ізраїль, а хто в Америку,
Кинувши Батьківщину, немов вантаж,
Ну, а мені б до рідного берега,
Мені б знову в Радянський Союз!
Не купити туди нині квитка
І не ходять туди поїзди.
Оголосили: «Країни вже нема», —
Президенти та пана.
І пішли ми з рукою по світлу
На панель, в переходи, на дно…
Нашої Батьківщини більше немає,
Тільки в пам’яті, так у кіно.
Кажуть, ми стали вільнішими.
Брехня! Втратили ми навіть сил.
Але живе в моєму серці Батьківщина
Від Бреста і до Курил.
Валентина Кічко
