Мені 63 роки. Хочу розповісти, що ми їли на вулиці у дитинстві за часів СРСР

Вчора мій онук, вперше, спробував голки модрини, і знаєте, йому сподобалося. Це навіяло мені спогади про моє дитинство, і які трави ми, діти, їли тоді.

Про це можна розповідати дуже довго. Перше, що мені згадується, це трава кави або кавуна.

***

Вона, здебільшого, росла вздовж дороги, і це нас ніяк не бентежило. Ми зривали її брудними не митими руками, здували дорожній пил і їли.

І справа була зовсім не в голоді. Таким чином, ми пізнавали життя. Ви коли-небудь куштували бурульку на смак чи намагалися лизнути санки на морозі? Так ось, це, приблизно, те саме.

Коли зацвітали бузок та акація, ми їли їхні квіти. Біля бузку обов’язково потрібно було знайти квіти з п’ятьма пелюсточками.

Дуже смачними були молоді пагони клена та цвітіння конюшини.

У заплаві рік росла дика цибуля. На смак, він набагато смачніший і солодший за звичайний. Якщо нам вдавалося його знайти, бо зростав він лише у певних місцях, то наїдалися їм до відвалу та набирали ще додому. Мама додавала його до пирога.

А ще згадую кінський щавель, якого теж з’їли, чимало.

Улюблені мої ласощі були паслені. Їсти їх треба було, коли вони дозріють, тільки чорні ягоди. Вони мали досить незвичайний смак.

Не забула й смаку дикої вишні. У піонерському таборі, куди мене батьки відправляли щоліта, росло багато дикої вишні. На смак вона була набагато солодша за домашню. Ми не втрачали жодного моменту, щоб спробувати її.

Часто їли кукурудзу, щоправда, сиру і робили з неї таких ляльок.

А ще горобина. Ми її не лише їли, а й робили намисто. Якщо зібрати всі прикраси, які ми зробили з неї, вийде не один кілометр.

І що найцікавіше, ні в кого з дітей через це не було ніколи ніякого розладу кишечника!

Пам’ятаю, у дитинстві я спробувала корінь очерету. Смак у нього настільки незвичайний, що я запам’ятала його на все життя. Щоб його дістати, ми підпливали на човні до очеретів, і обережно тягли один із них, щоб дістати його разом із коренем.

Комиші ростуть у тині. Ми діставали корч, мили і розрізали його. Усередині були білі волокна, що нагадували манну кашу, не лише на вигляд, а й на смак. Пам’ятаю, що мені сподобалося тоді.

А Вам колись доводилося пробувати коріння очерету?

А найбільше ми любили лісову суницю і черемху. Від них все в роті ставало чорним, а ми задоволеними.

Це лише те, що росло поза домом.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *